Тиждень 51. Підсвідомість

“Це все на рівні підсвідомості.” Певен, ти не раз чув таку фразу. Вона часто звучить в досить містичних ситуаціях, коли ти часто сам не розумієш, що сталось і як це можна пояснити. Тому часто її прояви відносять в ранг якоїсь магії. Воно й не дивно, людський мозок намагається все схарактеризувати й тримати під контролем. Через це з підсвідомістю складно — вона не піддається простому поясненню. Принаймні, на перший погляд. Але наука не стоїть на місці й зробила величезний крок в освоєнні цього напрямку, тому все більше інформації ми знаємо. Чому ж я зацікавився цією темою? Сни. Останні тижні в мене видались доволі емоційними і я почав бачити сни по ночах. Це мені не дуже подобається. Якісь не зрозумілі сюжети, в яких ти не можеш розібратись і знайти логіки, на ранок змушують тебе думати, чому саме ці образи і в цих ситуаціях. А сни часто пов’язують з підсвідомістю. От так я вирішив хоча б поверхнево розібратись, що ж це таке.

Наш мозок розділений на умовні три рівні: свідоме, не свідоме і підсвідоме. Різниця між не свідомим і підсвідомим доволі умовна, тому будемо трактувати їх як одне ціле. Якщо проводити аналогію з реальними речами, то можна уявити свідоме в образі інтелігентної людини, яка багато знає, здібна роздумувати, приймати зважені рішення і ввесь такий інтелектуал, але зовсім слабий, який не може за себе постояти. В нього є брат — підсвідомість. Це справжній універсальний солдат. Сильний, відданий, не ставить зайвих питань про влаштування світу, а виконає будь-який наказ, не сумніваючись ні на хвильку. Свідома частина в нас відповідає за логіку, пам’ять, комунікацію, поводження в суспільстві і ще купу речей, якими характеризується наш вид, як людини розумної. Підсвідомість же відповідає за рефлекси та інстинкти. Ось той самий режим бий, або біжи, який часто в людини вмикається в критичних для життя ситуаціях, саме про це. Вона працює швидко, але часто бездумно, на автоматі. Ще одна чудова аналогія підсвідомості — це родючий ґрунт, який радо в себе приймає різного роду насіння. Але пам’ятаєш, я говорив, що підсвідомість не дуже розумна? Тому вона не розбирається, що за насіння було в неї посаджено. Вона радо приймає і пророщує все без розбору. Його першочергова задача — зберегти тобі життя. І йому все одно добре тобі при цьому чи погано. Так починають формуватись страхи. Вони бувають двох типів: раціональні і не раціональні. Раціональні страхи просто пояснити і вони доволі очевидні. Одним із них буде страх переходити чотирьох полосну дорогу при жвавому русі машин. Тут все дуже однозначно і це дійсно небезпечно для життя. До не раціональних можна віднести страх публічних виступів. Здавалось би, це точно не загрожує твоєму життю, звідки ж він тоді взявся? В колах людей, які трохи цікавляться психологією, можна часто почути фразу, яка стала локальним мемом, що всі наші проблеми тягнуться з дитинства. Якою б вона затертою не була, але в більшості ситуацій це дійсно так. Справа тут у створенні тих самих рефлексів та інструкцій. Формуватись вони починають від 40-го дня після зачаття і десь до 6-ти річного періоду. Кожна травматична ситуація в дитинстві формує алгоритм виходу з неї і він закладається як рефлекс. Якщо малу дитину часто лишали одну, вона відчувала страх бути покинутою, що в ранньому віці усвідомлюється психікою, як дуже критична ситуація, яка може загрожувати життю. Болючий досвід виступів на табуретці перед Дідом Морозом, де ти забув рядок вірша і запнувся, викликавши обурення батьків і насмішки залу. Ці ситуації формують рефлекси. В першому випадку ти можеш почати прив’язуватись до людей і дуже тяжко переживати розлуку з ними, а другий може назавжди посіяти в тобі не впевненість і страх при виступах на публіці. Це і є не раціональні страхи. Але травматичний досвід повинен повторитись, аби сформувати рефлекс. Це як з дозами вакцинації. Одна порція не гарантує закріплення. Але якщо ситуація повториться і алгоритм дії в ній буде той же — привіт новий страх. Таким чином психіка фільтрує випадкові травматичні ситуації, з якими ми можемо зустрічатись кожного дня, інакше б ми боялись навіть з дому вийти. Більшість цих реакцій формується до 6 років, оскільки після дитина вже може постояти за себе, вміє сперечатись, відстоювати свою думку, обманювати і так далі. Головна проблема тут криється в тому, що страхи дитинства перестають бути такими в дорослому віці, але старі установки лишаються. Ось так крок за кроком і формується наша підсвідомість. Вона як безмежний накопичувач, як губка, яка вбирає все без розбору, що зустрічається їй на шляху. Воістину, дивовижна річ! Я давно відмічав собі, що для мене достатньо одного погляду на людину, щоби зрозуміти, хто вона, які думки має, що собою представляє, який плюс-мінус в неї характер і віднести в певну когорту людей. Я тоді дивувався, чому так відбувається. Зараз же маю підтвердження. Ми можемо за хвилину оцінити, що за людина перед нами стоють но основі аналізу тисяч людей, яких ми бачили до цього. Тобто, не усвідомлюючи, а отже, це справа рук підсвідомості, ми зустрічаємо різних по зовнішності людей і дізнаємось їхні особливості, а наша підсвідомість зпівставляє візуальну частину і інформацію і наступного разу при схожих образах, формує загальні уявлення, які асоціюються з цим образом. Ти можеш собі уявити, скільки інформації зберігає в собі підсвідомість? Просто тисячі терабайтів. Але ця інформація не призначена для свідомості, оскільки в мить би її перегрузила. Підсвідомість як big data — збирає величезну купу інформації, формує на базі її певні звички або рефлекси і влаштовує її в нашу поведінку.

Але чи можемо ми управляти підсвідомістю? Лише в деякій мірі. З вище сказаного, ти можеш помітити, що цей ввесь механізм дуже схожий на опанування нової звички. Десь так воно і працює. Спочатку ти контрольовано, десь із-за допомогою свідомості робиш щось постійно і тривалий час, потім в тебе в підсвідомості формується патерн цього заняття і формується звичка, яку потім ти можеш робити на автоматі. Важливо розуміти, що підсвідомість не змінює людей та світ навколо, їй це не під силу. Але вона може змінювати тебе, а вже ти можеш змінювати світ. Думаю, ти часто чув про силу візуалізації, афірмації і так далі. Тут нема ніякої ізотерики і цими штуками ти не притягнеш гроші чи потрібних людей у своє життя. Але ти даєш мозку певні установки і образи, вони записуються на підсвідомому рівні і, якщо серед тисяч рішень і подій, виникне та, про яку ти так невпинно повторював мозку, то він зверне твою увагу на неї. Розумієш? Це як із розпізнавання характеру по обличчю. Ти поставив ціль для мозку у виді якогось бажаного результату, і він на фоні зверне твою увагу на можливість, яка може допомогти тобі у здобутті цієї сили. Таким чином ти не притягуєш до себе корисних людей, вони й так ходять і живуть поряд з тобою, просто ти починаєш їх помічати, мозок відфільтровує не потрібних і звертає увагу на тих, які потрібні тобі для твоєї цілі.

Дуже велика кількість механізмів у нашому організмі відбувається на підсвідомому рівні. От ти просто уяви. Ти ж не задумуєшся, як тобі напружити групу м’язів на ногах, аби зробити крок, або ж автоматично закрити очі, коли в них щось летить, відсмикнути руку від гарячого, кричати, коли страшно, сміятись, коли весело. Більшість механізмів людського тіла працює з підсвідомістю і ти навіть не уявляєш, на що вона здатна. До прикладу, психосоматичні хвороби. Тіло запросто може відреагувати алергічною реацією чи шкірним захворюванням лише для того, щоб ти оминав певні місця або ж події. Це не ізотерика і не містика, просто в минулому в тебе був травматичний досвід, який автоматично записався на підсвідомому рівні. Та ж сама історія, коли людина чогось настільки не хоче, що просто починає хворіти. Це і є захисна робота організму.

Чи можна якось подружитись з підсвідомістю, управляти нею або бодай дізнатись, що там записано? Кажуть, можна. Найпростішими прикладами цьому є ті ж самі звички або ж афірмації. Вони певною мірою можуть сформувати нові рефлекси або інстинкти, але знаючи по собі, це дуже довгий і складний шлях, установити нову звичку настільки, щоб вона виконувалась автоматично, без нагадування свідомої частини мозку дуже складно. Є ще один спосіб для більш глибокої роботи з підсвідомістю — це гіпноз і гіпнотерапію. Про нього я знаю не багато. Це дуже широка тема, в якій треба розбиратись окремо. Її суть полягає у введенні людини в особливий стан трансу. Це щось середнє, між сном і реальністю, де мозок не тратить ресурси на управляння тілом і може працювати з набагато більшою ефективністю. В такому стані людина може згадати все, що з нею відбувалось починаючи з утроби матері. За допомогою нього гіпнотизер може виявити установки, які заважають людині в житті і замінити їх на інші. От це вже звучить точно як магія якась, еге ж? Я ось також так думав. Але якщо це дійсно працює, існують різні школи та підходи і ти можеш запросто спостерігати результат цьому, то може в цьому й справді є сенс?

Підсвідомість. Таємнича частина людської сутності, яка настілки потужна, що вміє все, але доступ на пряму до неї нам закритий. Хоча ти можеш впливати на неї. З тижня, проведеного з думками про це, я усвідомив, що наша підсвідомість — це чисте родюче поле від самого початку нашого існування, яке щедро пророщує будь-яке насіння, яке в нього сіють. Справа лише в тому, що для нього нема поняття добре чи погано, користь чи зло. І тепер я як ніколи розумію, що все в нашій поведінці має значення. Всі слова, які ми говоримо, всі вчинки, які робимо. Все це формує нашу підсвідомість. Тепер я трохи більше розібрався яким саме чином і як це впливає. Якщо ти сієш злобу, незадоволення, конфлікти і ниття в своєму житті, то твоя підсвідомість буде відшукувати в твоєму житті такі ситуації, бо для нього це буде звичною поведінкою. Тому просто пам’ятай: слова мають значення, думки мають значення, образи в твоїх думках мають значення. Все, що ти прокручуєш у своїй голові за допомогою своєї свідомості, записується на нескінченний жорсткий диск підсвідомості. Розвивайся, створюй, дивись на рачі позитивно, асоціюй себе з хорошим і життя (читай, підсвідомість) буде само тобі підкидати квіти життя.

Останній тиждень мого експерименту я хочу присв’ятити досить корисній і популярній звичці. За годину до сну не користуватись жодними екранами. Сюди входитиме як телефон, так і комп’ютер. Про користь даної звички говорити не доводиться, вже всі давно сказали в інтернеті. Мені ж просто цікаво, чим мені вдасться зайняти ту годину до сну, не використовуючи гаджети. Ідеї, звісно ж, є, подивимось на реалізацію.